В Харькове озвучили великого поэта



Недільного вечора, коли більш за все хочеться порелаксувати перед новим та насиченим тижнем, Команда «ІМХО» відвідала ART AREA ДК, щоб послухати концерт-презентацію нового альбому групи-оркестру, яка, за моїми очікуваннями, мала перевернути погляди суспільства на поезію Івана Франка. Що й сталось, але трохи в іншій манері, ніж я уявляла.

Так от. Потрапивши до підвального концертного залу, я бачу на сцені 8 чоловічих постатей, які розсіялись у часі. Соліст нагадує персонажа роману «Три мушкетери», барабанщик – буддистського монаха, саксофоніст – молодого айтішника, один скрипач – американського татка, а інший – витонченого академічного музиканта. Решта чоловіків не підпали під мій асоціативний ряд. Та все ж це лише мої асоціації, озвучені для того, щоб ви зрозуміли, що це таки творчі особистості.

Ці чоловіки – учасники ГИЧ Оркестру. По-перше, ГИЧ Оркестр – це музичний гурт, який делікатно грає екстравагантну музику та співає пісні несправедливо призабутих поетів. По-друге, це Львівський гурт. Й, по-третє, назва «ГИЧ» – це надкосмічна морфологічна субстанція. Слово-назва гурту – це вигук, який означає радість та захоплення. Як сказав в одному із інтерв’ю учасник гурту Любомир Іщук: «Все почалося з ЗВУКУ! ВІН розірвав тенета вакуумної пустки…і задихало все, що мало бути живим… і підтримали сей ЗВУК в акустиці вселенській, цим першим подихом своїм… Відомо, що ГИЧ суттєво піднімає концентрацію ендорфінів в крові і стимулює альфа-випромінювання головного мозку. То найкраще для прокидання в новому дні – вуса догори!».

На початку 2017 року гурт випустив новий альбом «Під маркою Івана Яковича», до якого увійшли вірші Франка, переведені з ісландської, шотландської, німецької та інших мов.

Причиною виникнення нового альбому стала участь групи у «Франкофесті» у 2014, де ГИЧ Оркестру й довелось написати пісню на слова Івана Франка, такою була одна з умов участі на фестивалі. Й вони активно взялись за пісні народів світу, які «каменяр» переклав ще 100 років тому.

Музику, яка звучала на концерті, описати словами не можу. Тому пропоную просто послухати, як мінімум, сингл нового альбому «Дівчину воячку» на Sound Cloud (https://soundcloud.com/hycz) й решту, а особливо «Несе Галя воду» та «Рободід та Робобаба».

Тепер ви маєте зрозуміти, чому під час концерту 19 березня відбувалось те, що відбувалось. Деякі глядачі пильно споглядали на сцену, деякі заплющили очі та похитувалися в такт пісням. А діти, такі активні та щирі, бігали, підстрибували, танцювали та вигукували строки пісень. Завдяки цьому, під кінець виступу деякі дорослі не витримали та стали танцювати теж. Танці походили з минулих століть й гармонічно вписувались в тексти та мелодію пісень. Це був надпотужний вибух етно!

Концерт-презентація альбому – це заглиблення в етніку, незвичні музичні експерименти та тремтіння м’язів мозку. Дякую гурту за такий вечір, тепер, в першу чергу, для мене поезія буде асоціюватись з танцями.

© Людмила Нікітіна

Фото: Андрій Азаров

А поделиться?